Херсонська журналістка Тетяна Дергачова наполегливо привертає увагу влади та громади: "Таких хлопців багато, у кожного своя історія, і вони воюють саме на лінії вогню - на Правому березі Херсонщини".
Редактор ГВХ приєднується Галина Бахматова: Вони захищають Херсон та визволену правобережну частину нашої області від летючих снарядів з лівобережної. Але центральна влада так не вважає. Яким чином в Кабміні перерозподілили виплати військовим згідно незрозумілого визначення зони бойових дій? Чому місцевим представникам влади не соромно отримувати свою підвищену заробітну плату, коли зменшують оплату служби солдатам ЗСУ - нашим захисникам на Правому березі від вражої артилерії на тимчасово окупованому Лівому березі? Без наших воїнів ані влада, ані громада Херсонщини взагалі не могли б ані працювати, ані створювати Пункти незламності під безперервним бомбардуванням рашистських загарбників та окупантів.
Тетяна Дергачова закликає владу та громаду: Він знищує ворога. А що робите ви?… Херсонщина, яка «не на лінії вогню».
Цей текст не про зраду. Про проблеми, яких могло і не бути, але є, і їх треба вирішувати.
Це коротка розповідь про неординарну людину, яку особисто знаю. Поки не можу назвати його ім’я, бо він весь час знаходиться на передових позиціях, через оптику заглядає прямо у вічі рашистам, і щоб жили ми, вбиває їх, вбиває. Каже мені сміючись: « Прикинь, Оксанка мовчки мені виділили із сімейного бюджету гроші. Правда, просити було не дуже, але що робити, згорів вже третій автомобіль, а ми без машини, ну ніяк…»
З 25 лютого він залишався у Херсоні, спочатку рятував від мародерів, потім возив їжу для пенсіонерів, бо продуктів в місті не було, потім облаштовував підвали, бо жінка в ОСББ і допомагала тим, хто залишився у свої за 80-т, а діти поїхали, та і батько рідний від раку вмирав. А ще збирав інформацію і вміло її передавав нашим, а ще і рашистів на той світ відправляв в окупованому Херсоні. Під ногами «горіла земля», важко, але вийшов з Херсона. Вибір однозначний - ЗСУ. Весь час на передку, бо має досвід… Він мало спить, бо є робота вдень, а ще більше її вночі. Не завжди є можливість сніданків, обідів чи вечерь, часто на сирій і холодній землі. « У нас сьогодні дощ, бррр, ну хоч вже не зима»… Його сім’я досі в Херсоні, двоє дітей… «Та мені з рашистам легше, пристрелив і все, а жінка вперлася: бабушки, дєдушки, чужі собаки. Сидить там, допомагає»…
«Це правда, що вам зарплату зняли, бо Херсон визнали не зоною бойових дій?»
«Правда. За лютий отримав 20 тисяч. Визнали Лівий берег, там орки. Корочє зробили нас ще один раз.. неприємно, хоч ми тут і не через гроші»…
Таких хлопців багато, у кожного своя історія, і вони на лінії вогню - на Правому березі Херсонщини…
Це так, коротко і без емоцій… про те, як в Кабміні перерозподілили виплати військовим. А керівництво військових якось дивно визначилося із зоною бойових дій…
Мораль наступна: пан Олександр Прокудін, голова Херсонської ОВА недавно дякував Кабміну, що чиновникам херсонським виділять кошти на збільшення зарплати, бо умови роботи непрості. Нещодавно дякував і нардепам від Херсонщини, що ті об’єдналися та везуть в область генератори, комп’ютери та іншу допомогу благодійників… Попросила пана Прокудіна і прошу наших нардепів, безпосередньо виконувати свої обов’язки, і, в першу чергу, дбати і про тих, хто нас захищає весь цей час.
Чому нардепам не соромно отримувати свою заробітну плату, адже вони далеко не в таких умовах живуть, як військові? !!!
Не рахую чужих грошей, але треба мати совість..
Говорю про неприємне, маю надію, що висновки будуть зроблені!
Цей текст прошу поширити, щоб допомогти нашим військовим. Війна триває…
Сайт "Херсонщина за день".