У Херсоні російські військові створили окрему камеру для дітей — Омбудсман
В одній із херсонських катівень була окрема кімната, де російські окупанти утримували дітей. Про це розповів Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець 14 грудня.
“Ми вперше зафіксували катування дітей”, — заявив омбудсман під час пресбрифінгу до презентації спеціальної доповіді щодо додержання прав осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Росії.
За свідченнями людей, яких росіяни незаконно утримували в одній із катівень, в окремому приміщенні були ув’язнені українські діти. Самі окупанти називали це приміщення “дитячою камерою”.
За інформацією Лубінця, приміщення, де утримували дітей, було таким само сирим, як і решта катівень. Єдина відмінність дитячої тюремної камери полягала в тому, що на підлозі були килимки: російські військові “кинули три каремати, дуже тонкі, на підлогу — і називали це ‘покращеними умовами для дітей’”.
За інформацією омбудсмана, було встановлено, що російські військові давали дітям воду через день і практично не годували. Крім того, окупанти використовували психологічний тиск і розповідали дітям, що їхні батьки нібито від них відмовилися; говорили, що діти вже не повернуться додому.
Російські військові затримували дітей, які, на їхню думку, “чинили спротив”. Дмитро Лубінець навів один приклад, коли вся провина 14-річного хлопчика полягала в тому, що він “сфотографував розбиту російську техніку”. Після цього його затримали, незаконно утримували в дитячій катівні та піддавали тортурам.
Також омбудсман розповів про відвідини Балаклії на деокупованій Харківщині, де людей незаконно ув’язнювали й катували. Один хлопець перебував у такій катівні 90 днів. За цей час росіяни інсценували страти: виводили хлопця “на розстріл” і стріляли над головою, різали людину ножем, “нагрівали метал і випалювали частини тіла”. Крім того, хлопець цілодобово чув крики чоловіків і жінок, яких катували.
За інформацією Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, на деокупованій Херсонщині вже виявлено 10 катівень. Чотири з них — у самому Херсоні.
Марина Гарєєва
Матеріал взято з сайту Права людини в Україні (ХПГ)