Зникнення безвісти та насильницькі зникнення в Херсонській області (24 лютого – 24 червня 2022 року)
Протягом повномасштабної агресії Росії проти України Херсонська область стала одним із регіонів з найбільшою кількістю випадків примусового зникнення цивільних осіб та їх незаконного позбавлення волі. На даний час (24 червня 2022 року) виявлено 412 осіб, потерпілих від цих злочинів.
Це явище є масовим і розповсюджене від найменших сіл та селищ до міста Херсон та районних центрів. Фактично це стало інструментом тиску на цивільне населення Херсонщини у боротьбі з громадянами, що мають проукраїнську позицію, способом примушування до співпраці з окупаційним режимом та придушення свободи слова та думки в цілому.
Злочини проти цивільного населення щодо зникнення розподілено на дві категорії:
– насильницьке зникнення людей, про подальшу долю яких нам невідомо (переважно це викрадення з подальшим утриманням у неволі без будь-якого зв’язку із зовнішнім світом) – 286 потерпілих;
– незаконне позбавлення волі (затримання/викрадення, що триває до 2 тижнів, після чого людину відпускають) – 68 потерпілих.
Окремо необхідно звернути увагу на факт викрадення у м. Херсон та переміщення у невідомому напрямку 58 дітей-сиріт.
1. Насильницьке зникнення
1.1. Класифікація суб’єктів злочину
Аналіз та дослідження випадків насильницького викрадення дають певне розуміння мети таких викрадень і хто саме є їхньою ціллю.
З 286 осіб, щодо яких встановлено факти насильницького зникнення, найбільше випадків викрадень колишніх учасників АТО – 52 випадки (18%) – та учасників проукраїнських мітингів/волонтерів/активістів – 49 випадків (17%). Це свідчить про намагання придушити український спротив шляхом боротьби з його активною частиною, а також на випередження боротись із тими, хто має бойовий досвід і може потенційно взяти участь у збройному спротиві.
Іншою категорією є кримські татари (21 випадок – 7,5 %), що пов’язано з їхньою переважно проукраїнською позицією, а також із тим, що певна їх частина після анексії 2014 року була змушена залишити територію АРК через переслідування і оселилась саме у Херсонській області (переважно у Генічеському районі) і тим самим раніше була недоступна для російського переслідування.
Викрадення посадових осіб органів місцевого самоврядування (19 випадків – 6,6%) та депутатів місцевих рад (15 випадків – 5.2%) свідчать про намагання окупаційної влади в такий спосіб схилити до співпраці представників цих категорій. Це потрібно для «легалізації» окупації в очах українських громадян та, зокрема, підкріплення наративу, що «Україна вас залишила», «При новій владі все буде краще»; налагодження вертикалі управління окупаційною владою, боротьби з проявами проукраїнських настроїв; створення «картинки» нібито мирного та добровільного переходу українських територій та населення до складу Росії». Необхідно заначити, що така тактика мала певні локальні успіхи. Так, переважна більшість викрадених та в подальшому випущених посадових осіб вимушені були залишити окуповану територію, що дозволило «замінити» їх фізично в приміщеннях таких органів іншими лояльними, але юридично незаконними «керівниками».
Дуже схожа з попередньою групою мета зникнень стосувалася колишніх співробітників правоохоронних органів (14 випадків – 5%). Необхідно зазначити, що офіційні органи влади наводять більшу кількість викрадених осіб за цією категорією. Ознайомлення зі списками «працівників у органах окупаційної влади», у тому числі «правоохоронних», свідчать, що у великій кількості вони є пенсіонерами/колишніми працівниками систем правоохоронних органів (особливо з радянських часів).
З кінця навчального року російські військові намагаються переконати освітян перейти до співпраці з ними та працювати за російськими програмами. Відмова абсолютної кількості педагогів від цієї пропозиції (наприклад, у Херсоні з 60 навчальних закладів погодились співпрацювати лише 2) мало наслідком початок посиленого тиску на них. Зафіксовано 11 випадків (4%) зникнення працівників освіти. Переважно це стосується керівників навчальних закладів, після яких відбувається «зміна керівництва» на колаборантів.
Фермери, керівники сільськогосподарських підприємств (6 випадків – 2%) також є ціллю російських військових та окупаційної влади. До нас надходять відомості про численні випадки тиску на сільськогосподарських виробників, примушування до співпраці 70/30 (коли лише 30 % врожаю залишається власнику), відібрання техніки, добрив та іншого майна у тих фермерів, що відмовляються від роботи з окупаційною владою (додатково для них забороняють вивезення продукції та надають таку преференцію колаборантам).
Серед інших категорій необхідно зазначити журналістів (2 випадки), священнослужителів (2 випадки), ув’язнених (2 випадки).
Вже у трьох випадках маємо підтверджені дані про смерть особи після викрадення.
Дана кількісна класифікаціє не є універсальною чи цілком точною, оскільки у 92 випадках не вдалось встановити, чому викрали особу (причини викрадення встановити не вдалося).
Слід зауважити, що збір інформації, особливо деталей та обставин викрадень ускладнюється відсутністю мобільного зв’язку та фактично відсутністю інтернету у переважній кількості невеликих населених пунктах Херсонської області.
1.2. Обставини, за яких відбулось зникнення
З аналізу обставин викрадення, яке передувало зникненню, стало відомо що:
– у 123 випадках (45%) російські військові викрадали людей з власної оселі, що свідчить про цілеспрямоване «полювання» саме за цими особами та опосередковано підтверджує інформацію з відкритих джерел про наявність у ворога списків активістів, учасників АТО, керівників органів місцевого самоврядування, колишніх та діючих співробітників правоохоронних органів;
– у 40 випадках людей затримували на блокпостах (14%); зі слів очевидців, це часто відбувалось після того, як знаходили якусь інформацію після перевірки у якомусь списку, що використовували російські військові;
– у 20 випадках (7%) це сталось за місцем роботи – переважно це посадові особи та освітяни;
– у 28 випадках (10%) жертв викрадали з мітингів, що проводили місцеві мешканці проти російської агресії та окупації у перші місяці війни; слід зазначити, що деяких учасників мітингів викрадали пізніше на вулиці, коли вони вже йшли додому або, власне, вдома;
– 37 викрадень (13%) зафіксовано на вулиці, після чого люди зникали;
– у 38 випадках(13%) не вдалось достеменно дізнатись про обставини викрадення.
Так виглядають двері мешканців м. Херсона, які не бажали їх відчиняти російським військовим:
2. Незаконне позбавлення волі
2.1. Суб’єкти злочину
Ситуація з класифікацією осіб, що були незаконно позбавлені волі, принципово відрізняється від ситуації з насильницькими зникненнями. Загалом зафіксовано 68 випадків, серед яких:
– посадові особи місцевого самоврядування були позбавлені волі у 9 випадках (13%),
– депутати місцевих рад – у 5 випадках (7%),
– активісти/волонтери – у 4 випадках (6%),
– учасники АТО – у 5 випадках (7 %).
Російські військові у переважній більшості тримали цих людей під вартою тривалий час.
Також незаконно позбавлялися свободи:
– колишні правоохоронці– у 6 випадках (9%);
– кримські татари – у 5 випадках (7%);
– фермери– у 2 випадках (3%);
– вчителі у– 2 випадках (3%);
– журналісти – в 1 випадку (2%).
Не вдалося встановити причини незаконного позбавлення волі у 29 випадках.
2.2. Обставини, за яких відбулось зникнення
Аналіз обставин незаконного позбавлення волі надає такі результати:
– у 29 випадках (43%) російські військові затримували людей на вулиці, що у сукупності з аналізом суб’єктного складу людей та строків тримання свідчить про те, що такі затримання дуже часто є «випадковими», фільтраційними заходами та містять ознаки «перевірки» осіб;
– у 16 випадках (24%)людей затримували вдома;
– у 9 випадках (13%)це сталось за місцемроботи,переважно це посадові особи та освітяни;
– у 4 випадках (6%) це були викрадення з мітингів, що проводили місцеві мешканці проти російської агресії та окупації у перші місяці війни;
– у 3 випадках (4%) місце невідомо;
– у 2 випадках(3%) на блокпостах.
3.Тривалість перебування в неволі
У випадках насильницьких зникнень строки перебування людей у неволі після викрадень виглядають наступним чином:
до 1 місяця –75 випадків (26%);
від 1 місяця до 2 місяців – 121 випадок (42%);
від 2 місяців до 3 місяців 71 випадок (25%);
більше 3 місяців – 19 випадків (7%).
У випадках незаконного позбавлення волі необхідно виділити два найбільш розповсюджених варіанта тривалості утримання під вартою:
до 5 днів – 50 випадків (73%)
від 5 днів до 2 тижнів – 18 випадків (27%).
Ця інформація постійно змінюється, оскільки ми продовжуємо фіксувати системні факти викрадень і зникнень людей.
Слід зазначити, що кількість зафіксованих випадків незаконних затримань/позбавлення волі пропорційно є менш коректною відносно випадків насильницького зникнення, оскільки у великій кількості випадків рідні затриманих/викрадених не одразу звертаються за допомогою, чекаючи декілька днів. Тому значну кількість короткочасних затримань ми не знаємо.
4.Катування у неволі
З особистого спілкування з жертвами викрадень та з інтерв’ю з цими особами в ЗМІ відомо, що у великій кількості випадків затримані особи піддаються психологічному та фізичному насиллю. Частими були жорстокі катування. Наведемо приклади.
1. Віктор Маруняк
Віктор Маруняк, староста Старої Збур’ївки. Фото: Юлія Сердюкова, з архіву Романа Бондарчука
Віктор Маруняк, староста с. Стара Збур’ївка, Скадовського району, Херсонської області: «Якось вони це все роблять — із задоволенням. Були такі моменти безглузді, що без цього можна було обійтися. Вони спочатку зі смачними коментарями одягають провода на великі пальці рук. Потім їм видається мало і одягають на великі пальці ніг. І поливають на голову воду, щоб вона текла по спині. Чесно кажучи, я був настільки побитий, що вражень від електротоку ніяких. Я навіть не пам'ятаю, що воно таке»
2. Сергій Чудинович
Священик ПЦУ Сергій Чудинович, фото: religionpravda.com.ua
Священник Православної церкви України Сергій Чудинович: «Заламали руки. Сказали, що життя моє закінчилося, що вони будуть мене розбирати на частини, застрелять. Потім відвели в інше приміщення і почали бити дубинкою в ділянку серця. Через зневоднення я не міг говорити, намагалися змусити надати інформацію про ДРГ. Били по ногах, душили, зв’язали руки скотчем».
3. Назар Кагальняк
Назар Вікторович Кагальняк, ветеран АТО. Помер від катувань. «Його викрали окупанти з дому в селі Абрикосівка у Херсонській області. Жорстоко били та піддавали тортурам. Понівеченого тортурами Назара окупанти привезли додому. Він помер через декілька днів в лікарні».
4. Олег Батурин
Олег Батурін, журналіст херсонської газети «Новий день», що 8 днів був у неволі після викрадення: «Ціль в російських окупантів лише одна — зламати громадян України, залякати їх, фізично та психологічно розчавити громадянських активістів та журналістів».
5.Сергій Бойченко
18 червня 2022 року стало відомо, що російські військові у м. Скадовськ викрали та катували працівника ДСНС Бойченко Сергія. Вночі його знайшли мертвим.
6.Сергій Морозов
Російські окупанти катували жителя Херсонщини струмом і самі опублікували докази цього. На Херсонщині російські загарбники катували місцевого жителя Сергія Морозова струмом і самі опублікували докази. Крім закріпленого на вусі полоненого електричного дроту, у кадрі на обличчі бранця видні сліди фізичного насильства. Дивіться також тут.
7. Михайло Бурак
Голова Бехтерської сільської ради Скадовського району Херсонської області Михайло Бурак з численними травмами потрапив до лікарні після перебування 2 доби у неволі після викрадення російськими військовими.
5. Місця утримання під вартою
На сьогодні відомо щонайменше про 6 місць для утримання та катування викрадених людей в Херсонській області:
Гараж при управлінні УСБ у м. Нова Каховка, Херсонської області.
Приміщення ГУНП у Херсонській області по вул. Лютеранська 4 у Херсоні.
Ізолятор тимчасового тримання по вул. Теплоенергетиків, 3 у м. Херсоні.
Херсонський слідчий ізолятор по вул. Перекопській у м. Херсоні.
Дар’ївська виправна колонія №10 у с. Дар’ївка, Білозерського району Херсонської обалсті.
Вище професійне училище № 17 по вул. Паризької комуни, 88 у м. Генічеськ, Херсонської області.
Херсонський слідчий ізолятор, фото: УНІАН
У рамках глобальної ініціативи «Т4Р» громадські організації продовжують збір інформації про ймовірно скоєні міжнародні злочини.
Будемо вдячні за оригінальні фото й відеодокази воєнних злочинів (без оброблення та не із соцмереж), із яких можна отримати метадані.
Матеріал підготовлено Харківською правозахисною групою у межах глобальної ініціативи T4P (Трибунал для Путіна).
Олександр Данилов, Євген Захаров
Матеріал взято з сайту Права людини в Україні (ХПГ)