Нинішня російська окупація півдня України переконливо засвідчила істину, що Херсонщина – це Україна. Адже тут загарбники зустріли шалений громадянський спротив замість очікуваного теплого прийому. Про це сказав керівник Центру стратегічних комунікацій Ігор Соловей відкриваючи експертний семінар “Херсонщина в умовах окупації. Врядування, пропаганда, репресії”, організований Центром Близькосхідних досліджень спільно з Головною редакцією Укрінформу “Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки”.
“Тому Москва не може знайти в області достатньої кількості колаборантів для організації повсякденного життя, їй доводиться привозити таких людей з Криму, ОРДЛО та власне з Росії”, – сказав експерт.
Одначе, Києву не можна розслаблятися і не варто випробовувати херсонців на стійкість. Необхідний постійний зв’язок української влади з людьми в окупації, а також чіткий курс на деокупацію Херсонщини, додав Соловей.
Ведучий семінару Сергій Данилов, заступник директора Центру Близькосхідних досліджень, додав, що саме стан невизначеності призводить до фрустрації і розмивання спротиву. Відсутність зрозумілих механізмів і зрозумілих меседжів, адміністративних механізмів з боку держави, зрозумілих меседжів з боку громадськості – все це може призвести до формування відчуття покинутості, яке на руку окупантам.
“Життя в окупації – це сірі будні, в яких ти повинен мати якийсь якір, за який триматися. Необхідна чітка і зрозуміла позиція держави: що можна і чого не можна робити. Люди в окупації мають відчувати, що їхні проблеми – не тільки їхні, а всієї України. Ми стоїмо пліч-о-пліч і разом думаємо як їх вирішити” – зазначив Данилов.
Заступник постійного представника Президента України в АРК та Севастополі Денис Чистіков звернув увагу на зв’язок між окупованою Херсонщиною та Кримом. Чимало напрацювань і активностей державних установ у галузі деокупації півострова тепер можуть стати корисними і для Херсонської області. Наприклад, спрощення деяких процедур для громадян в окупації. Є чітке розуміння, що для повернення Криму, спочатку має настати звільнення Херсонщини.
На позитивний фактор проведення децентралізації та створення місцевих громад звернув увагу Володимир Купрій, позаштатний консультант Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. На його переконання, місцеве самоврядування стало тією рятівною паличкою, що не дала людям на окупованих територіях бути повністю поглинутими фрустрацією і невизначеністю.
Люди з Херсонщини потребують передусім моральної підтримки, адже окупанти просувають наратив зради і покинутості, необхідності пристосовуватися до “нової реальності”. А російська реальність не менш страшна, ніж “Калібри”, “Кинджали”, “Урагани” та “Сонцепьоки”. Херсонців намагаються зламати психологічно.
Одним з українських ноу-хау стало дистанційне управління громадами завдяки системам електронного документообігу та обслуговування. Тобто посадовим особам зовсім не обов’язково перебувати у зайнятих ворогом робочих кабінетах для здійснення повноважень місцевої влади.
З приводу співпраці з ворогом на окупованій території, експерт відзначив, що відвертих і цинічних її проявів в області небагато. Натомість набула поширення прихована колаборація, люди намагаються виправдати себе обов’язком залишатися з громадою, підтримувати комунальне господарство тощо. Такі колаборанти не прагнуть слави і намагаються зайвий раз не світитися перед телекамерами.
Про дилеми для звичайних людей, а також посадових осіб місцевого самоврядування та комунальних служб в окупації розповіла виконавча директорка Громадського центру “Нова Генерація” з Херсону Оксана Глєбушкіна. Вона наголосила, що найголовніше завдання для людей на окупованій території – залишитися живими і неушкодженими. Додаткові виклики та ризики стоять перед тими, хто виконує свій професійний обов’язок – як залишитися вірними присязі та не стати на шлях колаборації.
Наразі залишити окуповану Херсонщину майже нереально. Організовувати дистанційне керування процесами всупереч волі загарбників деделі важче. Зокрема, це стосується шкільного навчання, що розпочнеться у вересні. Тим часом окупанти змушують посадовців до співпраці. Місцевий бюджет для виплат зарплат вичерпується, і люди потрапляють у фінансову залежність від російських окупантів.
Всі ці проблеми потребують розробки юридичних та практичних механізмів допомоги населенню в умовах окупації. Необхідні нестандартні рішення та готовність оперативно і гнучко реагувати на зміни ситуації.
Учасники семінару обговорили також інформаційний аспект боротьби за людей на окупованій Херсонщині. На думку місцевого журналіста та медіа експерта Івана Антипенка, спостерігається тенденція до зменшення висвітлення подій в області у загальнонаціональних ЗМІ. Це пов’язано з більшою актуальністю інших тем, дотичних до сучасної війни.
У той же час, Москва нарощує свою медійну присутність і вплив у Херсонській області. Тож Україні слід працювати більш наполегливо, аби не допустити інформаційної ізоляції людей в окупації.
Натомість співробітник “Центру журналістських розслідувань”, куратор медіа-центру “ІРС Херсон” Петро Коберник вважає, що ефективність російської пропаганди на Херсонщині вкрай низька. Окупанти намагаються агітувати херсонців через телебачення, радіо та газети, в той час як для абсолютної більшості мешканців області основним джерелом інформації є інтернет.
Створені колаборантами Телеграм-канали зібрали досить нечисленні аудиторії. Більшу загрозу, на думку журналіста, несуть традиційні для херсонців медійні ресурси, які під тиском окупантів міняють свою риторику.
Те, як російська пропаганда створює картинку місцевої підтримки, розповів із власного досвіду юний херсонець Владислав Бала. Він з друзями став випадковим свідком нищення портретів героїв Небесної сотні в окупованому місті. Погрозами викрадення і фізичної розправи вандали змусили хлопців допомагати собі у цій справі, а сам процес відзняли на відео, яке потім з’явилося в мережі.
Журналіст з Каховки Олег Батурин також став жертвою насильства: його викрали і незаконно утримували росіяни. Він розповів, що на початку вторгнення на Херсонщину місцеві ветерани АТО легковажили загрозами, які для них несла окупація. До того ж місцева влада намагалася всіх заспокоїти і переконати, що ситуація під контролем. Ніхто не роз’яснював людям, що робити, як переховуватися, знищувати реєстри, списки тощо. В результаті було змарновано дорогоцінний час.
У Херсонській області окупанти розпочали терор і грабіж. Тому абсолютна більшість місцевих з нетерпінням чекають повернення української армії та влади. Росіяни так і не змогли встановити тотальний контроль в усіх населених пунктах, оскільки кількість готових колаборувати з ними реально незначна.
Громадська активістка з Херсону Ольга Жукова підвердила слова попередніх виступаючих про терор в окупації. Насильство на Херсонщині відбувається в усіх його проявах – фізичне, економічне, сексуальне. Повної картини, якою вона постала на Київщині, ми ще не бачимо і не знаємо. Доводиться покладатися на усні свідчення людей, що були свідками чи відчули на собі дії окупантів.
Спротив на Херсонщині різноманітний, і він трансформується з часом. На початку березня у людей ще не було відчуття страху. Вони вдавалися до спроб вербального тиску на загарбників: обзивали, дискутували, спонукали йти геть. У місцях скупчення росіян голосно вмикали гімн України та патріотичні пісні. Також ігронували або ж демонстративно знищувати так звану “гуманітарну допомогу”, що задля пропаганди роздавалася у Херсоні.
Протягом 5-20 березня в центрі міста біля зайнятої ворогом будівлі адміністрації проходили щоденні мітинги з українською символікою, музикою і співами. Невдовзі окупанти почали розганяти мирні акції із застосуванням сльозогінного газу, світлошумових гранат та вогнепальної зброї. Учасників мітингів затримували і викрадали. Розпочалося полювання на активістів.
Відтак тактика опору змінилася, набула конспіративних форм. У публічних місцях з’являються написи на стінах та українська символіка, поширюються листівки. Є відомості також про діяльність партизан, однак про неї стане більш відомо щойно після перемоги у війні.
Багато активних у громадському житті людей вже виїхали з окупованої Херсонщини, але важливо, що їхню естафету підхопили інші. Тож спротив триватиме.
Як відомо, після початку повномасштабного російського вторгнення сусідня з Кримом Херсонська область опинилася під російською окупацією. Херсон – друге за розміром місто (після Маріуполя) і єдиний обласний центр України, який вдалося захопити росіянам після 24 лютого.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій.
Матеріал з сайту Громадський простір