Рік війни: що відбувалось 24 лютого на Херсонщині? Чому нашу область російські окупанти захопили так швидко?
Ранок 24 лютого. Путін заявив, що Росія введе війська в Україну і проведе військову операцію з порятунку "Донбасу". Відразу після його заяви колони російської військової техніки рушили через блокпости, розташовані на адміністративній межі з тимчасово окупованим Кримом. О шостій ранку у Херсоні вже чули вибухи і бачили стовпи диму в боці аеропорту в Чорнобаївці та в боці військових частин.
Вже за три години Держприкордонслужба повідомила про бої в районі населених пунктів Копані та Іваново Херсонської області та про те, що в районі Скадовська прикордонну комендатуру швидкого реагування обстрілюють з вертольотів.
Російські війська по території Херсонщини просувалися дуже швидко. Ближче до обіду захопили Каховську ГЕС та адмінбудівлю Північнокримського каналу і вивісили на них свої прапори.
На 17:00 всі державні структури Генічеського району перейшли під контроль російських окупантів. В Скадовському, Бериславському, Каховському районах бачили великі колони техніки, які рухалися в різних напрямках, але на той час активних бойових дій, як повідомляла Херсонська ОДА, не велось. Більша територія області вже була захоплена.
Увечері 24 лютого на Антонівському мосту розпочався бій за Херсон. На вулицях міста російські окупанти з'явились 1 березня.
Як сталось, що практично за день, російська армія захопила територію у понад 28 тисяч кілометрів квадратних, майже без боїв? Хто розмінував Чонгарський перешийок та чи був він замінований взагалі? Чому при відступі українські війська не підірвали мости в області і цим дали можливість просуватися окупантам далі на правий берег Дніпра? І врешті решт хто здав Херсон?
Всі ці запитання Суспільне поставило керівникам області, військовим, громадським активістам, політологам , журналістам. Учасники і свідки тих подій розповідають, що і чому так сталось 24 лютого.
Хто розмінував Чонгарський перешийок
Однією з причин такого швидкого захоплення Херсонської області називали розмінування Чонгарського перешийка, цю інформацію активно розповсюджували у соцмережах. Херсонський міський голова Ігор Колихаєв в інтерв'ю "Українській правді" не напряму теж підтвердив, що напередодні цей вузький проїзд з тимчасово окупованого Криму був розмінований.
Голова обласної ради Олександр Самойленко стверджує, що роботи по замінуванню перешийку справді проводились. "Я впевнений, що перешийок був замінований, роботи проводились ще до обрання мене на посаду голови облради. Я був обраний 4 грудня 2021 року. Наскільки щільно він був замінований, я не можу сказати. Але вторгнення відбулося через автомобільні шляхи. І я бачив особисто, поки працювали камери на КППВВ, то увесь той транспорт, уся танкова громада йшла по дорозі. Дорога звичайно не була замінована. Вони в районі Чонгару, в районі Каланчаку по полях не йшли. Принаймні на відео, яке я бачив", — сказав Самойленко в коментарі Суспільному.
Справа в зрадниках, гадає голова обласної ради. Тоді їх виявили і в керівництві СБУ, і в інших державних органах. Самойленко каже, саме вони могли показати проходи, які існують. "Я впевнений, будь-яке мінне поле має свої технічні або оперативні проходи для того, щоб використовуватися. Я думаю, що зрада була. Без неї ніде не обходиться", — каже голова облради.
На заяви щодо розмінування тоді ще у квітні 2021 року відповів Генштаб ЗСУ: "Що стосується чуток щодо начебто "незамінування" Чонгару, повідомляємо — міст було заміновано, але нам протистояли переважаючі у 15 разів сили противника".
У Генштабі пообіцяли вже після завершення війни зробити висновки щодо правомірності прийнятих рішень під час бойових дій. Про те, що Україна після перемоги у війні з РФ проведе розслідування хто розмінував "Чонгар" і мости на всіх кримських перешийках, що дало можливість окупаційним військам швидко просунутися територією Херсонської області, заявляв і міністр оборони Резніков.
Бій за Херсон
25 лютого розпочалися бої за Антонівській міст. Вони тривали добу. Втім, навалі, яка рухалась з боку Криму, важко було протистояти, каже ветеран АТО Максим Негров. "Вони йшли і це були десятки, а то й сотні одиниць важкої техніки. Спочатку, здавалося, що ми нібито боїмося, але спротив чинився навіть з перших годин. Але це було неадекватне співвідношення сил та засобів ворога, що наступав і наших сил оборони, що відбивали ворога", — згадує Негров.
Чоловік Катерини Українець військовий. Він один з тих, хто брав участь у боях за Антонівський міст, тут і загинув. "У кожного була своя версія. Мені багато розповідали, снаряд влучив прямо в машину і там немає що збирати. Багато було версій і від хлопців. Коли вже встановлювали факт смерті через суд, то я запросила в частині акт про обставини загибелі. В цьому акті було вказано, що приблизно о 16-ій годині вони були на Антонівському мосту, виконували бойові задачі і чоловік мій загинув, і пояснення, що тіло не змогли забрати через активні обстріли", — розповіла Катерина.
Херсон, дим на Антонівському мосту, в той час там йшли бої за Херсон, лютий 2022 р. Фото: Суспільне Херсон
Жінка каже, була на зв'язку з чоловіком, доки його не стало. Про події на мосту нічого їй не розповідав, писав коротко — "Я є". Катерина каже, всі вони очікували якогось наказу, якого, так і залишилось таємницею.
Тероборонівець Ігор Кураян також брав участь у боях за Антонівський міст. Чоловік каже, до військкомату приходив двічі, щоб стати на захист країни. І тільки вдруге їм роздали зброю, сформували у підрозділи і відправили захищати міст. "Нас було дві роти, пройшла година — може півтори з того моменту, як я отримав автомат, я вже був в бою. На той момент, під Антонівським мостом було жахливо, відступали наші війська під напором дуже великих сил противника. Працювала авіація, взривались ракети. Взірвати міст ніхто не міг, всі відступали", — згадує Ігор Кураян.
Чоловік розповідає, що далі чотири дні теробронівці були разом у Херсоні. Вони готові були стати на його захист. "До 1 березня ми були в Херсоні, тероборонівці були разом. Ми чекали захват міста, щоб оказати супротив. Але керівництво міста і військове керівництве не зробили підготовчу роботу. Тому просто загинули наші", — сказав Ігор Кураян.
"Мене здивувало, що всі пакували валізи і тікали. І поліція, і СБУ, і прокуратура, і чиновники, вони всі тікали. Я сподівався, що або мер, або хтось очолить оборону міста. Але цього не сталось", — каже Кураян.
Втеча влади
За день до повномасштабного вторгнення в місті залишились лише співробітники МНС. 24 лютого з міста виїхав голова ОДА Лагута та більшість депутатів обласної ради, говорить журналіст Костянтин Риженко. У перший день війни він стояв під будівлею облдержадміністрації і намагався дізнатись, що відбувається.
"Я в перший же день приїхав до обласної адміністрації. На той час у мене було уявлення, що з початком війни у нас починає діяти військова адміністрація. Хотілося знати, що відбувається, чим можемо бути корисні. Десь о 9-10 ранку я там був, бачив що там всі поспішають, побачив заступника голови ОВА Дмитра Бутрія. Спитав, що коїться, він сказав: "Підійди пізніше". І коли я підійшов пізніше о 13 годині, адміністрація вже була закрита. Машин чиновників не було", — згадує Костянтин Риженко.
За словами журналіста, з того моменту більше ніхто не бачив ні чиновників обласної адміністрації, ні голову ОВА. "В міськраді теж нікого не було практично. Був мер Ігор Колихаєв, були його заступники — Пепель, Головня, Циганок, Стельмашенко. Вони поводилися розгублено, то в курилці постояли, то в кабінети пішли. Було зрозуміло, що вони розгублені і не розуміють що робити", — розповідає Риженко.
"Особливо цинічно що? Лагута пропав у перший день війни. В місті було повне відчуття покинутості. Це страшне відчуття. Це відчай, розуміння того, що ніхто не скаже, що відбувається", — Костянтин Риженко.
Про те, що керівництво ОДА виїхало ще до окупації Херсона, розповідає і директор Причорноморського центру досліджень Олександр Мошнягул. Він разом з колегою до облдержадміністрації прийшли 27 лютого. "Там не було нікого. І відкриті кабінети. Нам охоронець каже: "Тут залишили секретні карти, всі виїхали, все покидали. Це теж стосується і тих, хто приходив у різних громадах Херсонської області до територіальної оборони, а вже 25 там нікого в військкоматах не знаходили. Тобто дуже багато питань стоїть і до цивільної влади, до нашого колишнього губернатора Геннадія Лагути, який взагалі на місяць чи два зник з інформаційного простору", — розповідає Мошнягул.
Згодом голова ОВА Геннадій Лагута з'явився. Проводив наради, їздив по деокупованим селам, роздавав гуманітарну допомогу. 9 липня 2022 року президент звільнив його з посади голови Херсонської облдержадміністрації і призначив виконувачем обов'язків його заступника Дмитра Бутрія. 3 лютого 2023 року Служба безпеки України вручила підозру колишньому голові Херсонської обласної адміністрації Геннадію Лагуті за двома статтями: шахрайство і підроблення документів.
Військкомати
24 лютого біля військкоматів збирались черги охочих стати на захист Херсонщини. Журналіст Костянтин Риженко каже, що має відео, де люди намагалися потрапити масово до військкомата, вибивали двері, а він був закритий. "Багато приходило чоловіків і говорили: "Ми хочемо захищати місто, хочемо записатися в ТРО, в ЗСУ, куди-небудь. Ми прийшли до воєнкомату, там велика черга і ніякої інформації, хоча б написали на воротах номер телефону. Подзвоніть сюди, якщо хочете записатися", — каже журналіст.
Не лише у Херсоні, а й у Каховці, Новій Каховці, Бериславі, Скадовську до військкоматів прийшли багато людей, згадує політолог, член правління Української Гельсінської спілки з прав людини Дементій Білий. "Особливо це стосується лівого берега, маленьких міст. Вони прийшли, а ці військкомати уже були зачинені, або там вже не було зброї, щоб видати її тероборонівцям. Треба також розслідувати ці факти", — каже Білий.
Людей було багато, згадує і тероборонівець Ігор Кураян. Каже, їх можна було організувати і вибудувати оборону Херсона, але цього не сталось. "Люди готові були захищати і багато було людей. Треба було побудувати бастіони, барикади, роздати відповідну зброю. Не тільки автомати, а треба було дати протитанкові гранатомети. І при гарній обороні ми могли дати суттєвий опір наступаючим російським військам", — каже Кураян. За його словами, на таку підготовку потрібно було 2-3 дні і вони були.
Хто здав Херсон
Залишається дуже багато питань стосовно перших днів повномасштабного вторгнення, на які жителі Херсонщини, і не тільки вони, хотіли б отримати відповіді. Але більшість з тим, з ким спілкувалось Суспільне, переконані — Херсон не здавали, просто не були готові до цього.
"За моєю інформацією, на тисячу відсотків ніхто не здавав Херсонщину. Дійсно, нам був дуже страшний перший удар по позиціях наших хлопців, по ЗСУ, але не кидали вони область, вони відступали так для того, щоб зберегти підрозділи, для того щоб уже в Миколаївській області, об'єднавшись з іншими підрозділами мали можливість зупинити ворога. Вони відступали, але з боєм, і окупанти так само несли втрати. На Херсонщині були насправді дуже запеклі бої", — каже перший заступник голови облради Юрій Соболевський.
Цього б можна було уникнути вважає політолог, член правління Української Гельсінської спілки з прав людини Дементій Білий. Він говорить, що постійні провокації з боку Росії, особливо за два останні роки перед війною, важко було не помітити. "Росія постійно збільшувала і конструювала свої війська на всіх кордонах з Україною, проводила навчання. І потім з жовтня-листопада 2021, особливо в грудні, вся інформація говорила про те, що Росія готова нападати. І тому фактично ми можемо сказати, що те, що почалося 24 лютого, для військових і політиків вже не було несподіванкою. Це була очікувана трагедія, до якої треба було готуватися",— каже Дементій.
Тероборонівець Ігор Кураян, говорить, що ще з 2014 року знав, що війна буде, що Росія ніколи не зупиниться після Криму та Донбасу і прийде за іншими територіями. "Всі дії ворога були спрямовані на це, ситуація була напружена. Їм потрібна була Херсонська область і я знав, що вони прийдуть, тому я був готовий до цього. Всі 8 років я їздив на фронт, бачив, що там відбувається і попереджав всіх — "Готуйтесь, лихо буде і треба його зустріти". Не так, як ми його зустріли. Ми проворонили", — каже Кураян.
Щоб протистояти ворогу, потрібні були адекватні сили — на Херсонському напрямку їх не вистачило, висуває одну з версій директор Причорноморського центру досліджень Олександр Мошнягул. В Криму, за його словами, було сконцентроване величезне угруповання російських військових, яке вимірювалось десятками тисяч. І всі це розуміли: і військове керівництво, і керівництво держави. "За тією інформацією, яка є в ЗМІ, всього дві бригади прикривали цей напрямок. Тобто питання, чому на такому ключовому напрямку, після Донбасу, де, мабуть, найбільше було російське угрупування, такі маленькі були сили? Чому на півночі — Чернігів, Суми, не маючи такого великого угрупування, за допомогою тероборони, злагоджених дій Збройних сил та місцевої влади вдалося не втратити ці міста, а в Херсоні ось така сталася ситуація? Чому, друге питання, не були підірвані різноманітні мости, включаючи Антонівський? Це загадка", — каже Мошнягул.
На жаль, за його словами, щоб зробити певні висновки, поки немає необхідної інформації, а люди хочуть знати, що відбулось і чому.
"Я не можу сказати, що область здали, але те, що ворог готувався і те, що ми не готувалися — однозначно. Війська та Сили оборони давали відсіч ворогу, але підкреслюю, що наявніясть сил та засобів, які давали відсіч ворогові була неадекватна і не відповідала тій загрозі, яку ми з вами побачили", — говорить ветеран АТО Максим Негров.
І доповнює, що готуватись до війни треба не під час неї, а заздалегідь. Бо найкраща війна, за його словами, та в якій перемогли ще до її початку.
"Як готувалися, ми всі бачили. Я не можу сказати, що хлопці Сил оборони не давали відсіч. Танкісти, артилеристи, авіація, територіальна оборона , які понад дві доби билися за Антонівський міст і давали відсіч на підходах до Олешок. Це все було. На жаль наші сили та засоби були не в тій кількості, які могли дати повноцінну відсіч і зупинити ворога", — каже Негров.
Херсон, площа Свободи, херсонці готуються зустріти окупантів, 27 лютого 2022 р. Фото: Костянтин Риженко/Facebook
Перевага у живій силі та техніці, в озброєні — це все було тим фактором, який говорив про те, що наступ росіян може бути агресивним, каже політолог Дементій Білий. На його думку, це можна було передбачити за кілька років заздалегідь і вибудувати міцні оборонні лінії захисту.
"У нас був час на це. Всі чекали на подібний наступ, бо всі військові стратеги говорили, що Росії потрібен сухопутний коридор з Кримом, що буде наступальний удар до Нової Каховки — росіяни захоплять Північнокримський канал, бо на півострові потрібна вода. Бо військова база, на яку перетворили Крим російські агресори, вона потребувала дуже багато води для їх військових. Все це було зрозуміло і багато про це говорилося, тому було дивно для багатьох те, що ці лінії були досить швидко прорвані і росіяни дуже швидко захопили Херсонську область. З одного боку це було зрозуміло, бо була велика первага у росіян. З іншого боку — було дивно, бо удар був очікуваний", — каже Дементій Білий.
Відео: https://youtu.be/bOk0iCDmT1k
Таміла Іванова