Вистава без акторів, але не без акторів


 Незвичайна постановка «Sender Unknown» являє собою серію життєвих історій людей з різних країн і міст. Виставу  створили три театральні групи – з Херсона (Тотем), Кельна (Футур3) і Бішкека (Молодіжна театральна студія) – у рамках проекту «Посилка з-за кордону» за підтримки Інституту Гете, Міністерства культури Рейн-Вестфалії та Українського культурного фонду.
На свій подив на початку вистави глядач не виявляє акторів. Згодом з'ясовується, що дійовими особами повинна стати сама аудиторія. На деякий час це може збентежити глядача, однак у процесі  розвитку подій ролі розподіляються самі, що надає перформансу спонтанний характер. 

Причому, у кожного є можливість вибирати: стати активним учасником дії або залишатися пасивним спостерігачем.
 


Історії, які зачитуються глядачами за чергою, виривають їх зі звичних реалій і змушують замислитися над питаннями, що порушуються авторами листів. Кожен лист спонукає учасників поміркувати над певною ситуацією і висловити своє бачення. 


 

А той факт, що події в листах є справжніми, надає обговоренню більш живого характеру. Поступово переживання авторів листів стають особистими переживаннями глядачів, межі  стираються. Тут можна поспівчувати Ростиславові з Криму, який втратив роботу; захоплюватися домогосподаркою Айгуль з Оша, яка володіє рідкісним умінням знаходити щастя в повсякденних дрібницях;  а також захотіти хоч якось полегшити нелегку долю анонімного безхатька з Кельна. І ось, уже під час дискусій, на перший план виходять особисті переживання учасників, де здивування змінюється обуренням, а смуток – сміхом. Це й робить створений перформанс непередбачуваним.
 


 

Режисерам вдалося створити такий спектакль, який буде розгортатися щоразу за непередбачуваним сценарієм. При цьому, у ньому все ж таки присутня певна структура.
Перформанс організований таким чином, що учасники не застрягають в одній історії, а, зацікавлені змістом інших посилок, поспішають перейти до наступних листів. Предмети, які учасники знаходять у кожній з посилок, викликають різні реакції – від «Що мені з цим робити?» до «Яке смачне насіння соняшника!»
 

Фінальним акордом вистави стає одвічне питання, на яке намагаються відповісти всі учасники: «Що для вас є щастя?» На цьому етапі учасникам доводиться зазирнути всередину себе й розкритися іншим і, можливо, навіть доповнити перформанс своєю життєвою історією.
Говорячи про роботу «Sender Unknown», мало акцентувати лише на художній цінності. Необхідно зазначити передусім доволі незвичайну форму, яка гарантує всім учасникам новий глядацький досвід.

 Автор  Тетяна Значенко