Й знову про пісок, екологію та хапуг з числа бізнесменів


Всеукраїнська газета "День" присвятила боротьбі громадськості за збереження унікальних лісів та пісків в Нижній Наддніпрянщині статтю "Пісок: бізнес vs екологія. На Херсонщині — конфлікт між владою і громадою щодо природокористування" Її автор - Іван Антипенко. Далі - текст.
    
   

Останнім часом на Херсонщині загострилася проблема видобутку піску. Виною тому — нещодавнє рішення обласної ради, згідно з яким комунальному підприємству «Олешки» Цюрупинської районної ради дозволено проводити роботи по забору піску в урочищі «Саги» на площі майже 44 гектари. Громадськість обурила поведінка керівництва області, яке не порадилося з людьми щодо використання надр і не врахувало думку експертів, які застерігали депутатів почекати з прийняттям згаданого рішення.

Втім, на думку влади, відтепер видобуток піску стане підконтрольним їй бізнесом і принесе користь місцевій громаді. Фактично зізнаючись у своїй бездіяльності протягом попередніх років, голова Херсонської облдержадміністрації Микола Костяк заявив: «Щоб ми не говорили, пісок все одно видобувають: хто вночі, хто підпільно... Коли ми все це узаконимо, вони працюватимуть прозоро і сплачуватимуть податки до місцевого бюджету». Голова обласної ради Віктор Пелих говорив різкіше. Реагуючи на активність громадської ради при ОДА, яка підняла інформаційну кампанію проти рішення депутатів, він звинуватив активістів у відстоюванні інтересів нелегалів. «Тільки ми зачепили тіньовий бізнес, одразу з’явилися громадські організації. Тоді в мене питання: кого вони представляють? Громаду області чи тіньовиків? Більше схоже на те, що вони допомагають тим, хто нелегально добуває пісок», — заявив Віктор Пелих.

У свою чергу громадська рада у відкритому листі до Віктора Пелиха вказує на недотримання депутатами постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики». Зокрема, представники ГР говорять про відсутність публічного обговорення питання використання надр і наводять думку голови робочої групи облради з проведення інвентаризації корисних копалин Віктора Шевчука, який ще минулого року застерігав: «Добувати пісок на території лісового фонду Херсонщини категорично не можна. Це призведе до непоправних наслідків для екосистеми всього регіону. Видобуток піску зменшить вміст вологи на території, а це несе пряму загрозу хвойному лісу». Проте у владних кабінетах не хочуть зважати на той факт, що питання полягає не у юридичній площині — законно чи незаконно видобуватиметься пісок, — а в екологічній: без спеціального дослідження проводити ці роботи небезпечно. Однак до думки В. Шевчука, як і до письмового прохання громадської ради (ще перед сесією облради) не виносити на голосування проблемне питання, ніхто не дослухався.

КОМЕНТАРI

Наталія ВОЗАЛОВСЬКА, член громадської ради при Херсонській ОДА, голова Асоціації сільських і селищних рад Херсонської області:


— Громадську раду обурило порушення процедури прийняття рішень обласною радою. Згідно з Законом України «Про доступ до публічної інформації», на сайті облради за кілька тижнів мав з’явитися проект рішення. Цього не було. Як тільки нам стало відомо про наміри дозволити КП «Олешки» видобувати пісок, ми написали звернення до районної й обласної прокуратур, до голови обласної ради, до облдержадміністрації з проханням не приймати це рішення без публічного обговорення. Але всі звернення було проігноровано. Незабаром до мене звернулися жителі села Саги, які стурбовані вивозом піску з їхніх земель. Я знаю, що років 30 тому тут забороняли вести будь-які роботи. Однак сьогодні на екологічну складову влада не зважає. До того ж разом із заявами про легалізацію «піщаного» бізнесу поблизу Саг продовжується безконтрольний видобуток надр і в інших «чорних» кар’єрах. Нещодавно ми побачили, як при виїзді з Цюрупинська бульдозери відвантажували пісок у машини. Коли ми почали фіксувати це на відео, роботи одразу припинилася, майданчик покинули водії вантажівок, а ті, що тільки-но від’їхали, повернулися назад. З відповідною заявою ми звернулися до прокуратури та екологічної інспекції. В останній відхрестилися — «не наша компетенція». Тож сьогодні пісок так само продовжують вивозити.

Михайло ПІДГАЙНИЙ, краєзнавець:


— Пісок у Херсонській області — це особлива тема. І коментувати ситуацію з його розробкою і продажем небезпечно. Одну догану за подібний коментар я вже отримав на роботі. Та це — дрібниці. А от голова сільради одного з сіл Голопристанського району отримав тюремний термін за спробу протидіяти «пісочній мафії». А взагалі, з дикою природою нашій області пощастило. Тут, окрім узбережжя двох морів і наймальовничішого пониззя Дніпра, розташований найбільший у Центральній Європі компактний піщаний масив — Нижньодніпровський, він ще має назву Олешківські піски. Майже 200 тисяч гектарів абсолютно унікального ландшафту, що залучає безліч туристів із ближнього і далекого зарубіжжя. Соснові посадки і березові гаї, реліктові вільхові та дубові ліси, безліч озер, луки, болота, дюнний ландшафт асоціюється у туристів з пустелею. Нічого подібного в Україні більш ніде не побачиш. А для місцевих жителів піски — це буквально джерело життя. Пісок має здатність акумулювати атмосферну воду. Тому під піщаним масивом формується найпотужніший водоносний горизонт. Цю найчистішу воду атмосферного походження селяни використовують для господарських та побутових потреб — без зрошувальних систем. Вона загальнодоступна. Поки є пісок — є й вода. Не буде піску — не буде й життя в посушливих степах крайнього Півдня України. Тому й господарювати на пісках необхідно з прицілом на майбутнє — розвивати туризм і відпочинок. І, головне, берегти пісок! Зараз кожна вантажівка, кожна баржа з піском зменшує запаси води в регіоні. Необхідно встановити повний мораторій на видобуток і вивіз піску з території Цюрупинського та Голопристанського районів. Крім того, ніяких проблем із будівельним піском у нас насправді немає. У кар’єрі Херсонського морського порту на Кінбурнській косі піску видобувається цілком достатньо. Його видобування тут проводиться фактично з-під води і не впливає на водоносний горизонт.

"День", №158, (2013)